Народилася 5 листопада 1924 року в м. Берегово на вулиці Фабричній. Батько - Андрій Григорович - залізничник, мати - Грин Марія - сирота. Вона уявляла свою доньку лагідною вчителькою. Але Ганна стала іншою. Її характер формувався під впливом навколишнього середовища, а вона, в свою чергу, теж впливала на оточення.

Два з половиною роки навчалася в русинськомовній початковій школі. Коли батька перевели на нове місце роботи, Ганна стала відвідувати словацьку, а згодом - німецьку евангелічну школи. Іспити в Кошицьку гімназію імені Ф. Ракоці дівчина склала успішно, та, у зв'язку з поверненням до рідного міста, атестат зрілості отримала в Берегівській угорській гімназії 1944 року.

"Ніколи не планувала стати митцем. У ранньому дитинстві була хворобливою дівчиною. А чим могла зайнятися хвора дитина? Почала читати, малювати, ліпити." Зі слів Аннушки, переважно так зверталися до неї, ії допитливість - це генетичне успадкування. ЇЇ цікавість насамперед була спрямована на власні здібності, турбувало Ганну одне питання: "Чи зможу я це зробити?" А думки поступово матеріалізувалися .

В юнацькі роки захоплювалася етнографією. Товаришувала з істориком Калманом Бендою, колишнім головою Угорської народознавчої спілки, із Агнесою Варконі, професором історії, доктором наук .

Працювала на заліниці, потім - на місцевому цегельному заводі, була декоратором міського кінотеатру, журналістом обласної газети, звідки й пішла на пенсію.

І одночасно, Горват Ганна - видатний скульптор, керамік, член cпілки художників СРСР. Вона вела гуртки малювання, створювала ілюстрації, керувала літературною студією, до неї приносили свої перші твори молоді і не зовсім молоді митці. Багато сил, та енергії віддавала облаштуванню Берегова, рятувала наші культурні надбання, допомагала людям, які опинилися у скрутному становищі.

"Ніколи не спадало на думку стати митцем. За це завдячую Гізеллі Дравої , яка своєю відкритістю, вільним мисленням, щирістю відкрила для мене ширше бачення світу. Я виготовляла скульптури на заводі, за якими приходили з обласного центру та забирали. Куди вони потряпляли? Не знаю. Почала займатися керамікою. Пізніше стала виготовляти скульптури, щоб могла показати людям своє бачення світу, те, що помічала тільки я. Адже всі бачать по-різному, та не всі можуть це виразити, і якщо мені даний такий талант, тоді я мушу ним скористатися. Так я стала скульптором",- згадувала наша відома землячка.

У той час на Закарпатті ще не було спілки скульпторів, тому Ганну Горват зарахували до Московської спілки. Її скульптури відправлялися на численні виставки, інколи, навіть без її відома. Одним з привілеїв було те, що в каталогах поряд з її іменем фігурувала назва рідного міста.

Ганна Андріївна говорила: "Все завдячую людям, без них не досягла б таких висот. Гарними партнерами були: Еміл Квак та Мікловш Шпігель у торгівлі, Некрасов - у геологічній експедиції. Коли повідомив мені, що потрібно збудувати житловий квартал в геологічній експедиції, я не вагалася - а діяла, не думаючи про те чи архітектор я, чи ні. За грузинським прислів'ям: "Хто посадить дерево, той знаний буде навіки. Ми посадили там 3650 саджанців фруктових та декоративних дерев. Могли пустити на волю свою фантазію, а якщо допускалися помилок, Некрасов давав можливість їх виправляти. А це не кожному дано..."

Вічність... Хто виховує дітей, той у певній мірі трудиться на віковічність. Цю місію також виконувала Ганна Горват. Вона викладала художню культуру в Берегівський загальноосвітній школі І-ІІ ступенів №6, навчала бачити прекрасне, малювати, була чудовим педагогом та вихователем. Охоче підтримувала талановиту молодь, брала ії під свою опіку, відшліфовувала, як і свої твори, до повної готовності. Одна із ії підопічних-Катерина Кадош, - котра так згадує роки співпраці: " Я завжди поважала Ганну. З гордістью та пошаною пам'ятаю ії мудрі слова, своєрідні висловлювання. Семикласницею я потрапила під руки Ганни Андріївни. Наша співпраця виявилася довгою. Керівник вдосконавлювала мене як і свої скульптури. Хоча дружба була не завжди ідеальною. Часто відчувала з ії боку строгу вимогливість, з чим я ще не справлялася. Неодноразово, зі сльозами повертаючись додому, я обіцяла більше не повертатись до неї. Сердилася за те, що вчителька намагається управляти мною. Думала, що знаю свою справу, знаю як малювати! Та це були помилки, дитячий бунт. Дитиною я тільки копіювала картини, портрети, та не відображала дійсність, як того очікувала Ганна Андріївна. Вона навчила бачити прекрасне, критичним оком виправляла помилки, майже ніколи не хвалила. Тільки дорослою я зрозуміла, що метою ії виховання було спонукати до боротьби. Протягом багатьох років вона розкривала фахові секрети. Підштовхнула до виготовлення скульптур та плакатів, з яким я зайняла ІІ місце на Київському фестивалі молодих художників. Пояснила значення різних термінів, показала, як користуватися фабрами, кольоровими олівцями, різними матеріалами...» /Новини Закарпаття, Уривок інтерв'ю із Катериною Кадар./

На думку Горват Ганни, - особистість художника залежить в першу чергу від сприйняття, відчуття." Справжній майстер самостійно обирає тему своїх творів. У нього своєрідне бачення прекрасного, нехарактерне пересічній людині. Переслідували художницю і невдачі, з якими вона справлялася та новими силами бралася за створення шедеврів.

Велику роль у творчості Ганни Горват відіграло листування із угорським кераміком Маргаритою Ковач. З надзвичайною витривалістю художниця боролася, щоб не ототожнювали ії з Маргаритою Ковач. Завдяки своїй креативності Ганна змогла переступити через знану технологію та виявити свій стиль, досягти визнання завдяки власній творчості.

Митець через свої захоплюючі фігури відображала людину, ії характер, поведінку. Добре розбиралася в людях. Різко реагувала на несправедливість, засуджувала брехню та всі прояви лицемірства.

Любила та поважала тільки «чесних» людей, бо сама правдиво висловлювала власні думки.

Ганна Андріївна мала багатьох друзів та знайомих, перед якими завжди були відчинені ії двері. Вона цінувала тільки ту людину, яка у повній мірі реалізувала свої здібності, була корисною для суспільства та дарувала оточуючим почуття любові.

У ії витворах важливе місце займало відтворення краси, особистості, внутрішнього світу, емоцій, почуттів, простого гумору у конкретній, видимій формі. Ганна Андріївна на своїх картинах та скульптурах зображала виразні постаті. Характерною ії рисою є безмірна любовь до рідної землі, глибока повага до людей фізичної праці, постійні пошуки нових форм зображення дійсності, сміливі експеременти.

Художниця проявляла себе у різних сферах, як-от: оформлення, ліплення, графіка, живопис, медальєрство, карбування, архітектура. Вона рахувалася серед найвідоміших медальєрів.

Творчість Ганни Горват базується на трьох жанрах: кераміка, скульптура, медальєрство. Її твори медальєрного мистецтва вражають фантазією, бароковим стилем, що перетворює роботу на мініатюрну сценку. (Особливо хочеться виділити серію про видатних угорських художників). Важливе місце у житті Ганни Андріївни займають скульптури малих форм. Митець зображала рядових робітників, селян,простих жінок, дітей, які грають, особливо полюбляла ліпити старших людей. Ці роботи віддзеркалюють легкий гумор, відображають нові форми дійсності.

Цікавими у творчості Г. Горват є роботи публіцистичного спрямування, які торкаються важливих проблем буття, звертають увагу на проблеми навколишнього середовища.

Вуличні скульптури переважно зображують типового закарпатського селянина. Важливе місце серед керамічних виробів займають сільскі молодиці, які глибоко декоративні на етнографічних засадах. Варто згадатиі про декоративні настінні скульптури, з яких можно було скомпонувати цілу історію художньої культури. В архітектурі врна вміло поєднувала народні форми із модерном.[Балла, 2005]

Скульптури малих форм відображали етнографічність, народні вбрання. Ці характерні ознаки вміло пов'язувала зі відповідними піснями.

Значна частина виготовлених фігур є прекрасою, що підтверлжує функціональність. Художниця створювала не музейні експонати, а щоденні декоративні вироби.

Не слід забувати, що Ганна Горват - талановитий, багатогранний скульптор. Фахову освіту вона не здобула, займалася самоосвітою. що давало самостійність, незалежність.

Ганна Горват - почесна громадянка Берегова. Усе своє життя прожила в цьому маленькому містечку, хоча думала ......

Бейлу Ерделі, Йосипа Бокшая, Федора Манайло вважала своїми вчителями.

У 1959 р. стала часницею угорської художньої виставки. З 1963 року член Спільки художників України(СРСР). 1973 року на всесоюзній виставці модельерного мистецтва у Москві Ганна Горват була нагороджена срібною медаллю. У 1991 р. титулом від "Pro Cultura Hungarica". 1995 року Спільнота закарпатських угорських інтелігентів нагородила Г. Горват премією. З 1996 заслужений художник України. З 2005 р. почесний член Угорської художньої академії.

Лауреат міської нагороди "Pro Urbe" (За місто), присвоєно митцю почесне звання.

Працювала Ганна Андріївна і журналістом при газети "Карпати ігаз со".

У 1965 році видавництво "Карпати" видало збірку під назвою "Порушена тиша", у якій розкриваються важливі миті культурного життя Берегова.

Друга збірка вийшла друком 1995 р під назвою "Давне літо". Тут зібрані окремі історії, конспекти, свідчення.

Г.Горват зроблено багато іллюстрацій до поезій та збірок закарпатських поетів.

Митець дотремувалась думки стародавних греків про те, що мистецтво - це школа почуттів. "для того, щоб гарно прожити життя, треба творити."

Художниця завжди зазначала: " Важливо, які картини та художні витвори оточують дітей. Це формує уяву, фантазію,а погані картини - погано впливають."

Тісний зв'язок вона підтримувала із Берегівською загальноосвітньоюшколою І-ІІ ст.№ 6. Проводила Ганна Андріївна заняття для дітей,які дарували їй незабутні враження.Непомітно виховувала і педагогів.

Завжди казала: "На варті речі забудуться з минулим,а справжнє мистецтво збережеться, все переможе. Намагалася передати світу здобутки рфдного міста Берегова та угорців Закарпаття, допомагала учням із хворобою дислексія, спромоглася вивести на поверхню приховані здібності дітей, уміла радіте їхнім успіхам. Акцентувала увагу на внутрішні почуття людини, через особисті розмови формувала світогляд." [Балог, 1994]

Горват Ганна жила простим життям. Вона не нагромаджувала майна, не мала особливих потреб, тільки прагнула до знань. Не подороджувала за кордон, не бачила "великого світу", але знала більше, чим інші.

Напам'ять могла намалювати венеційський палац Дожів чи реймський собор.

Художниця любила сперечатися, вела дискусії, бо вірила, що з них випливає правда.

Підтремувала тісний зв'язок із орденом францесканців. Підтвердженням цього є скульптура під назвою "Хрестна дорога"у виноградівський римо-католіцькій церкві та чудовий експонат у гімназії м. Естергом( Угорщина).

Найважливіші історичні події Закарпаття та Берегова зобразила на казкових картинах. На стінах Берегівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. №6 збереглися архітектурні малюнки, яка виконала разом з Пейтером Вереш.

Нагороджена численними грамотами, член Малтійського ордена, почесна мешканка рідного міста.

Працівники телестудій Києва, Москви, Ужгорода, Будапешта, Берліна створили декілька портретних видеофільмів про Ганну Андріївну та ії творчість.

Оригінали робіт зберігаються в музеях та в приватних колекціях.

Берегівська гімназія імені Ганни Горват Берегівської міської ради Закарпатської області

Ганна Горват